Батьківські збори

Умови успішного виховання дітей у сім’ї (збори-лекція) 1 клас

1. Сім’я — міцний і дружній колектив.

2. Здоровий сімейний мікроклімат.

3. Довір’я у вихованні.

4. Ставлення до найстарших членів родини.

5. Єдність вимог усіх дорослих у ставленні до дітей.

Виховання дітей у сім’ї має в більшості випадків суб’єктивний характер і залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій тощо. Відомо, що сім’я може сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості або гальмувати його.

Загальну для всіх формулу успішного виховання дітей у сім’ї дати не можна. Спробуємо розповісти про основні умови виховання учнів, які можуть бути використані в кожній конкретній сім’ї з урахуванням її особливостей.

У народі кажуть, що гарна та сім’я, де виростають гарні діти. І це справедливо. Адже врешті-решт долю, дітей визначають не наші прекрасні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат сімейного життя, його тональність, загальна спрямованість. Часто можна почути: «Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім’я не ставила, а діти виросли прекрасні». Гадаємо, що нічого випадкового тут немає. Мабуть, батьки жили не заради дітей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять одне одного, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це і є по-справжньому добрий педагогічний клімат. Діти, які ростуть у таких сім’ях, природно і гарно розвиваються, живуть своїм багатобарвним життям, скороминучими бажаннями і мріями, їх розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий. Як писав видатний педагог К. Д. Ушинський, до глибокої старості залишаються у нас якість задушевні зв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли. Нам якось навіть важко уявити собі, що ці зв’язки вже розірвані назавжди.

Звичайно, добрі сімейні взаємини не виключають розбіжностей думок, суперечок. Але в дружній сім’ї їх розв’язують без роздратувань, приниження людської гідності, за будь-яких обставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку одне одного, цінуватимуть авторитет батька й матері, дідуся і бабусі.

Однією з умов успішного сімейного виховання є довір’я до дітей, надання їм самостійності. Якщо малюк бачить, що дорослі вірять в його сили, чесність, доброту, порядність, вірять в те, що він зможе перебороти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довір’я окрилює його, вселяє впевненість у своїх силах, породжує бажання стати кращим.

Для прикладу хочу порівняти такі дві ситуації. Одній дитині мама каже: «Ти вже навчився самостійно контролювати час, тому можеш сам стежити за виконанням режиму дня. Я впевнена, що все буде добре: і уроки зробиш, і погуляти встигнеш. Нагодуй і пограйся з сестричкою. Я тобі повністю довіряю». В іншій сім’ї мати сварить сина за те, що він довго гуляв на вулиці, в той час коли давно пора виконувати домашні завдання: «Знову ти довго гуляв. Тобі говори-не говори — як в стіну горохом, нічого не допомагає. Хіба таким можна довіряти?» Звичайно, у першому випадку у дитини підвищується почуття відповідальності за свої справи. В другому — недовір’я може озлобити дитину, викликати впертість, небажання стати чемною. Часто в таких випадках малюку хочеться зробити щось на зло дорослим. Та найстрашніше, мабуть, те, що дитина сама опускає руки: «У мене і так нічого не вийде»Помиляються ті батьки, котрі постійно за приклад своїм дітям ставлять їх ровесників (добре вчиться, гарно поводиться). Це озлоблює малюка. Краще висловити впевненість: «Я вірю, що завтра в тебе вийде краще. Подивись і порівняй, як ти написав учора і наскільки охайніше — сьогодні». Таке довір’я, як правило, підтягує дитину, сприяє самовихованню, самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками і дітьми роблять мікроклімат сім’ї більш благополучним.

Характеризуючи умови успішного виховання дітей, не можна забувати про чуйне ставлення до найстарших членів родини — бабусі і дідуся.

Нерідко в сім’ях з легкої руки деяких молодих батьків вкорінюється зневажливе ставлення до думок, порад дідусів і бабусь. А вони ж пройшли великий життєвий шлях, багато зробили для нас особисто. Важко уявити, як ранять їх такі грубі репліки: «Що ви розумієте?», «Хто вас запитує?» та ін.

Нерідко чуєш від батьків: «Ви не знаєте, який у нашої бабусі важкий характер. Вона нам тільки заважає виховувати дітей». У таких випадках, мабуть, треба і до себе бути критичним. Може вам тепер не вистачає витримки. Адже був час, коли бабуся була конче потрібна і тоді не заважала. Спробуйте підрахувати, скільки щоденних турбот випадає на долю тих стареньких людей, які «нічого не роблять», а тільки доглядають за домівкою. Деякі батьки повністю перекладають на них виховання своїх дітей. Бабусі (особливо в містах) супроводжують першокласників до школи, зустрічають після уроків (та ще й несуть портфелі, бо діти перевтомлені уроками), годують, стежать, як малюк виконує уроки, готують вечерю. Численним і складним справам немає кінця. Ви ж на роботі спокійно працюєте, бо впевнені, що вдома все гаразд. То, можливо, варто критичніше поставитися до своїх висновків про бабусину працю. У молоді роки ми мало задумуємося над власною старістю, та нам і важко це уявити. В одному можна бути впевненим: якщо змалку дитина відчуватиме, з якою повагою, чуйністю ви ставитесь до своїх батьків, це обов’язково позначиться і на ставленні до вас у зрілі роки.

Цінуючи думки старших у родині, варто турбуватися про єдність вимог усіх дорослих у ставленні до дітей. Головним є таке правило: ні за яких обставин не допускати в сім’ї різних дій, неузгоджених впливів. З нашої вини маленька людина часто вирішує такі проблеми, які їй не під силу, більше того, вони травмують її свідомість. Це стосується як дрібниць, так і вагомих справ. Скажімо, мати на прогулянці дозволяє купити морозиво, а бабуся категорично проти. Справа доходить до такої суперечки, що, нарешті, куплене морозиво не приносить хлопчикові ніякого задоволення. Або батько наполягає, щоб донька щоранку робила зарядку, а мама, коли батько у відрядженні, шкодує дівчинку («нехай поспить») і порушує заведений порядок. Якщо глянути критично, то в нашому житті таких, на перший погляд, «дрібниць» є чимало. Врешті-решт саме вони найсильніше впливають на загальний тон буденного життя, визначають спокій і душевний затишок рідної домівки.

Єдність вимог, їх розумна послідовність, звичайно, потребують від дорослих нервових зусиль, уміння поступитися власним бажанням. Чим раніше дитина звикає до усталеного життя, тим легшим воно буде з часом і для вас, і для неї. Спільні турботи про долю дітей, звичайно, головне, що об’єднує батьківські зусилля на довгій і тернистій ниві життя. Тут не може бути місця свавіллю, егоїзму, дрібним розрахункам.

І, нарешті, пам’ятайте, що виховання дітей у сім’ї — не особиста справа батька й матері, а справа великої державної ваги, тому що наші діти — це майбутнє України. Вони будуть творити історію. Наші діти — це майбутні батьки і матері, які теж будуть виховувати своїх дітей. Але й це ще не все: наші діти — це наша старість. 

Режим дня першокласника (збори-лекція)

1. Значення режиму дня в житті людини.

2. Характеристика основних режимних моментів та педагогічні вимоги до них.

3. Чи можливі відхилення від режиму?

Дитина пішла у 1 клас. Це радісна і хвилююча подія, але водночас і додаткові складності. Відбувається зміна провідних видів діяльності: місце гри поступово займає навчання. Нові обов’язки потребують від дитини зібраності, затрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати розпорядок дня школяра, раціонально організувати його побут.

На те, що режиму дня дотримуватися необхідно, вказують психологи, лікарі, підкреслюючи, що це важливий засіб збереження нормальної працездатності учня. Відомий фізіолог І. П. Павлов вважав, що, дотримуючись певного розпорядку дня, ми допомагаємо роботі нервових клітин, запобігаємо виснаженню нервової системи, перевтомі.

Режим дня багато в чому залежить від індивідуальних особливостей дитини, умов життя, але основні рекомендації гігієністів, психологів і педагогів мають бути виконані. Розглянемо робочий день першокласника.

Підйом. Ранок у багатьох сім’ях проходить напружено, особливо тоді, коли дорослі поспішають на роботу. Батьки час від часу покрикують на дитину, підганяють її. Щоб цього уникнути, важливо пам’ятати одну очевидну істину: вчасно встати — вчасно лягти. Якщо дитина привчена рано лягати спати, звечора готувати все необхідне до занять, то особливих труднощів у дотриманні даного режимного моменту не відчуватиметься. Привчайте малюка вставати одразу (затяжний підйом породжує млявість), вітатися з матір’ю, батьком та всіма рідними.

Робочий день школяра, як правило, починається з ранкової гімнастики. Зарядка тонізує нервову систему, поліпшує роботу серця, легень, сприяє гарній поставі. Перед її проведенням бажано добре провітрити приміщення, ^ожна ввімкнути музику. Ранкова гімнастика закінчується водними процедурами: обтиранням, обливанням.

Після гімнастики і ранкового туалету — сніданок. Дитині потрібен повноцінний сніданок, оскільки попереду — напружена розумова праця. Нехай вона з’їсть і гарячу страву, і чай, і фрукти. Як правило, щось діти їдять з апетитом, чогось вони не люблять, а дещо взагалі не вживають. Зважте на це. Така поведінка дитини не завжди вияв дитячих капризів. Іноді це потреба організму, з якою не рахуватися не можна. Попросіть дитину допомогти прибрати зі столу, помити посуд.

Дорога до школи. З дому слід виходити завчасно, йти енергійно. Ви повинні показувати дитині найбезпечніший шлях до школи, час від часу нагадувати про дотримання правил вуличного руху.

Ранок закінчився. Діти пішли до школи. Почався робочий день. Яким він буде, значною мірою залежить від того, як пройшов ранок. Пам’ятайте: все, що дитина може, вона має виконати сама: зробити зарядку, старанно застелити ліжко, помитися, одягнутися, вчасно вийти з дому. Це важлива умова виховання самостійності.

Враховуючи той факт, що на базі класу шестиліток функціонує клас-група, тобто з учнями працює два вчителі: один веде уроки, а другий — групу продовженого дня, характеристика наступних режимних моментів (обід, післяобідній відпочинок, заняття за інтересами) стосується лише батьків  діти яких не відвідують групу продовженого дня.

Обід. Бажано, щоб він складався з трьох страв. Вживання лише другої страви нерідко призводить до захворювання органів травлення. Порадьтеся, як краще накрити стіл, адже гарно сервірований стіл поліпшує апетит. Сідаючи обідати, дитина має переодягнутися, помити руки, а після обіду — помити посуд, навести порядок на кухні.

Для відновлення зниженої на кінець першої половини дня працездатності доцільний активний відпочинок (прогулянка, рухливі ігри та розваги). Молодшим школярам рекомендують перебувати на свіжому повітрі не менше трьох годин на день. Це необхідно для того, щоб дитина росла здоровою. Але, як показує практика, так відпочиває лише третина учнів. Причини різні: не дозволяє мама, дитина не встигає виконувати домашні завдання, займається у гуртку чи секції. Тому такі діти швидше втомлюються, гірше працюють, частіше хворіють.

Для шестирічних першокласників важливий і пасивний відпочинок — денний сон протягом години.

Підвечірок. Дитина може випити склянку молока чи соку з булочкою, з’їсти сирі овочі, фрукти. Після цього слід приступати до виконання домашніх завдань. Нагадаємо, що першокласникам не даються завдання додому, тому в цей час вони можуть малювати, ліпити, читати книжку, вирізати, тобто займатися улюбленими справами.

Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

Для учня бажано виділити окрему кімнату. Якщо ж такої можливості немає — затишне місце біля вікна. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стода розміщують етажерку або прикріплюють полицю для книжок. Основна вимога до обладнання робочого місця — меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола — 55—65 см (для дітей зростом 120—150 см

Якщо в сім’ї двоє школярів, то робоче місце слід обладнувати для кожного окремо. Безпосередня близькість робочих місць розпорошує увагу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і водночас ізольовано. Тоді кожен зможе займатися своїми справами.

Важливо подбати і про колірне оформлення кімнати. Добре, коли переважають теплі і спокійні тони (коричневий, жовтий, зелений). Оранжевий і червоний кольори в цілому мають збуджувальний ефект, але на невеличких ділянках поверхні стимулюють загальну активність учня. В робочому куточку школяра мають знайти місце і квітка, вирощена дитиною, і малюнок чи аплікація, зроблені власноручно, і розклад уроків. Радимо час від часу обновлювати інтер’єр куточка. Одне з найважливіших питань в обладнанні робочого місця школяра — забезпечення правильної пози під час сидіння. Учень має глибоко сидіти на стільці, спираючись попереково-кряжовою частиною хребта на спинку. Голова — у вертикальному положенні або трохи нахилена вперед (під кутом не більше 15°). Тулуб теж трохи нахилений уперед, передпліччя вільно лежать на столі. Плечовий пояс розміщений горизонтально. Ноги повною ступнею спираються на підлогу чи підніжку. Відстань від очей до предметів, які розглядаються, має становити ЗО—35 см. Верхню частину книги трохи підняти за допомогою підставки. Вам, батькам, корисно перший місяць посидіти з дитиною — не поруч, а поблизу. Подбайте, щоб малюк не відволікався під час роботи, правильно поклав книжку чи зошит, не сутулився, сидів у зручній позі. Важливо привчати дитину до порядку на робочому місці. Кожна річ повинна мати своє місце. Пенал з ручкою і олівцями — посередині, ліворуч — усе, що потрібно для роботи. Тут же підставка для читання. Як домогтися виконання дітьми вищезгаданих вимог?  Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що ви вимагаєте від нього. Син чи донька засвоять це досить швидко тоді, коли дорослі щоразу й однозначно реагуватимуть на їхні вчинки. З іншого боку, важливо похвалити дитину за кожен, навіть незначний успіх: «Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і сутулишся менше. Молодець!» Настає вечір. Вдома збирається вся сім’я. Поспілкуйтеся з дитиною. Поцікавтесь, як пройшли уроки в школі, що нового дізналася, розпитайте про життя класу. Все це зближує вас з дітьми, сприяє взаєморозумінню.

Телевізор. У кожній сім’ї ставлення до нього різне: від категоричної заборони дивитися телепередачі до довготривалого «сидіння» перед екраном. Зробіть так: перегляньте програму телепередач на наступний тиждень, відберіть найцікавіші, які дивитимуться діти. Зауважимо, що лікарі та психологи радять дивитися передачі не частіше трьох разів на тиждень, причому сумарна тривалість не повинна перевищувати шести-семи годин. Практикуйте колективний перегляд окремих телепередач з наступним їх обговоренням. Вечеря має бути легкою і становити не більше 20% денного раціону. Молоко, овочі, фрукти та інша легкозасвоювана їжа мають складати основну частину вечірніх страв. Вільний після вечері час школяр може використати на свій розсуд: допомагати батькам, гратися, слухати радіо тощо. Простежте, щоб діти не гралися в рухливі ігри, не слухали розповіді про страшні події. Перед сном дитина має скласти в ранець усе, що необхідно до занять, провітрити кімнату, помитися, почистити зуби, якщо є можливість — прийняти душ (але обов’язково помити ноги), постелити постіль, побажати всім доброї ночі.Сон. Першокласника рекомендують вкладати спати не пізніше 21.00. На жаль, чимало дітей порушує цей режим. Скорочення ж тривалості сну, як відомо, сприяє виснаженню нервової системи, ослабленню здоров’я. Малюк стає збудженим, неуважним. Щоб сон був глибоким, необхідно привчати дитину лягати спатиі вставати завжди в один і той же час; практикувати перед сном 20—30-хвилинні прогулянки на свіжому повітрі; спати, по можливості, при відчиненій кватирці і, звичайно, на окремому ліжку. Таким чином, ми охарактеризували режим дня першокласника. Виникає питання: чи можливі відхилення від режиму? Звичайно, так. Адже ми підкреслили, що режим — поняття умовне. Кожна дитина — це насамперед людина з притаманними їй індивідуальними особливостями, рисами характеру. Тому розумні відхилення від режиму, звичайно, допустимі, але ви повинні завжди дбати про те, щоб сприяти дотриманню учнями основних режимних моментів: глибокий і міцний сон, повноцінне харчування, достатнє перебування на свіжому повітрі, забезпечення загального розвитку дитини тощо.

Орієнтовний режим дня для учнів початкових класів.

7.00 — 7.30 —пробудження, підйом, ранкова гімнастика, водні процедури, ранковий туалет, прибирання ліжка

7.30 — 7.50 — сніданок

7.50 — 8.15 — дорога до школи

8.15 —12.30 — заняття в школі

12.30 —13.00 — повернення зі школи

13.00 —13.30 — обід

13.30 —14.30 — післяобідній відпочинок

14.30 —16.00 — перебування на повітрі

16.00 —17.30 — виконання домашніх завдань (через кожні 30—35 хв — перерва на 5—10 хвилин). Під час першої перерви — підвечірок

17.30 —19.00 — перебування  на   повітрі.   Заняття успортивних гуртках

19.00 —20.30 — вечеря, заняття улюбленими справами

20.30 —21.00 — підготовка до сну

21.00 — 7.00 — сон